У Канадсько-Українському бібліотечному центрі панує ентузіазм
Канадсько-Український бібліотечний центр переведений у Чернігівську центральну міську бібліотеку ім. Коцюбинського (вул. Кирпоноса, 22) і гостинно запрошує читачів, дослідників.
Перед цим 20 років діяв у філії № 4 цієї бібліотечної системи, по вул. Одинцова, нині — Захисників України. Цей Канадсько-Український бібліотечний центр у Чернігові — один із перших таких центрів в Україні, відкритих свого часу українською діаспорою Канади.
Історія його така. У 1999-му до Чернігова з Торонто в чергове приїхала доктор пані Марія Фішер-Слиж, одна з відомих діячів української діаспори Канади. Як член Ліги українських меценатів пані Марія багато допомагала українській незалежній пресі, нашим ученим, зокрема в археологічних дослідженнях гетьманської столиці Батурина.
Щороку пані Марія бувала в Україні, в тому числі як делегатка Всесвітніх форумів українців, за першої нагоди приїздила і до Чернігова, який їй дуже подобався.
Того разу пані Марія прибула до нашого міста від імені Товариства приятелів Канади ще з одним активістом цієї організації, письменником Степаном Горлачем.
Гості завітали до редакції газети «Сіверщина», видання обласної «Просвіти». На той час я вже кілька років був редактором газети. Ми були знайомі з пані Марією не один рік до цього, як з читачкою газети, дружили аж до її смерті в Торонто 2012 року, на 90-му році життя.
Гості повідомили, що українська діаспора Канади почала цікавий проект — створення в Україні Канадсько-Українських бібліотечних центрів. І чи не першим містом для цього обрали Чернігів. Гості запитали, наскільки це реально? Звичайно, як журналіст і просвітянин я всіляко підтримав цю ідею. Вийшов на обласну бібліотеку імені Короленка. Передав єдину умову гостей: такий центр має функціонувати як окремий заклад, тобто його книжковий фонд не треба розпорошувати по різних бібліотеках.
На жаль, обласна бібліотека не змогла виконати цю умову. Всім відомий красивий старовинний будинок уже ледве вміщував головну бібліотеку області. Шкода, що міська і обласна влада не підтримали пропозицію керівництва бібліотеки — зробити прибудову для її розширення. І не випадково такої біди діждалась бібліотека, коли минулого літа злива затопила величезну кількість друкованих видань у розташованому в підвалі сховищі.
Тоді ми звернулися до центральної міської бібліотеки ім. Коцюбинського. Сподівання були на те, що вона має по місту понад десяток бібліотек-філій, де й міг би розміститися такий центр. Тодішня директорка Марія Яківна Мостова охоче підтримала цю ідею. Центр розмістили у філії № 4 міської мережі, на тодішній вулиці Одинцова.
Доволі швидко Товариство приятелів Канади доставило до Чернігова весь чималий книжково-журнальний фонд. І ось 24 вересня 1999 року Канадсько-Український бібліотечний центр урочисто відкрили. За участю представників Посольства Канади в Україні, міської влади й пані Марії Фішер-Слиж, яку проголосили почесним фундатором центру.
Центр розмістився у великій читальній залі бібліотеки. Тут на стелажах були розміщені тисячі безцінних книг — подарунок українців Канади. Це художня література, історія, філософія. Багато діаспорних видань, які в радянські часи просто не могли були опубліковані в Україні, книги заборонених авторів — репресованих письменників, політемігрантів. Це Іван Багряний, Олександр Олесь, Олена Теліга, Євген Маланюк, інші видатні письменники. Є тут і знаменита Британська енциклопедія, в оригіналі, цього багатотомника нема в жодній бібліотеці міста. Або багатотомний енциклопедичний словник англійською мовою, видання — Нью-Йорк, 1959 – 1960 роки, енциклопедії і словники українською мовою, інші цінні видання.
Продовжуючи тему історії Центру, зазначу, що пані Марія-Фішер-Слиж постійно цікавилася роботою Чернігівського та інших подібних центрів, які діаспора Канади відкрила більш як у десятку обласних міст України. В наступні роки вона постійно приїздила в Чернігів, інші міста, допомагала цим Центрам. І далі долучався до цієї справи й Степан Горлач. Обоє вже в інших світах, вічна їм пам’ять. Пан Горлач, ветеран Другої світової війни. відомий письменник української діаспори, педагог, помер торік в Торонто у віці 97 років. Добру пам’ять вони залишили численними справами для рідної України, в тому числі і створенням таких Центрів.
Фондом Центру всі роки користувалися учні, студенти, викладачі, всі бажаючі. Тут проводили спільно з бібліотекою-філією № 4 різні заходи для читачів. Фонд поповнювався дарунками українців діаспори. Наприклад, кілька років тому додалася домашня бібліотека Павла Пришиби, діяча діаспори, яку по його смерті родина подарувала Центру.
Дарують сюди книги й читачі. Наприклад, чималу бібліотеку подарувала давня читачка Центру, відома чернігівська історик, кандидат наук Тамара Павлівна Демченко.
Наступна директорка міської бібліотечної системи Ніна Іванівна Власенко також постійно приділяла увагу Центру. Так, завдяки її старанням кілька років тому міська бібліотека за програмою «Бібліоміст» отримала комп’ютерний клас — саме для цього Центру. Його також розмістили тут, до послуг всіх читачів.
Але років три тому над Центром нависли хмари. Той чималий двоповерховий будинок бібліотека (власне, три в одній — Центр, бібліотеки для дорослих і для дітей) ділила зі школою мистецтв. Здавалося б, мирно могли співіснувати книга, музика, живопис. Але відбувався якийсь «наїзд» саме на бібліотеку, щоб її потіснити й «урізати». Деякі чиновники від культури чомусь вважали, та й дехто досі вважає, бібліотеки чимось другорядним. Хоч вони давно вже є не просто місцем книгообміну, а значно розширюють свої функції, стають справжніми центрами культури і духовності.
Але там, на Одинцова, кілька приміщень у бібліотек було відібрано, у тому числі два читальні зали, в одному з яких розміщувався Канадсько-Український бібліотечний центр. А далі його взагалі «запхнули» в бічну, мало освітлену кімнату. Тут уже не стало місця і для комп’ютерного класу, його довелося «розпорошити» по бібліотеках.
Далі чиновникам від культури хотілося б ще «стиснути» бібліотеку для дорослих. Хоча тут залишилися лише кімната-абонемент і невеликий читальний зал. А при бібліотеці ж працюють гуртки, клуби за інтересами.
Стало очевидно, що в таких умовах Центр уже працювати не може.
Оновити його роботу й вирішила призначена на початку року на цю посаду директорка Центральної міської бібліотечної системи Людмила Зіневич.
Кандидат філологічних наук, викладач вищої школи з багатолітнім стажем, відома громадська активістка, зокрема, керівник і викладач волонтерського проекту — Безкоштовні курси української мови, вона перевела Канадсько-Український центр в центральний офіс системи. Короткий коментар директорки.
—Людмило Василівно, очевидно, це не просто переміщення Центру?
—Так, з цим ми значно активізуємо його роботу.
—Як працюватиме Центр?
—Щодо часу роботи, то він повністю збігається з роботою самої центральної бібліотеки. Центр розмістився на її другому поверсі. В одній кімнаті — абонемент, в іншій — невеликий читальний зал. На абонементі буде звичайна книговидача видань читачам для користування вдома. Але деякі найбільш цінні, рідкісні видання, як це є в бібліотеках, видаватимуться читачам лише для користування в читальному залі.
—Кого найперше запрошує Центр?
—Науковців, викладачів, студентів, власне, всіх бажаючих. Адже у його фонді зібрані дійсно цінні, рідкісні видання. Звичайно, це буде не лише книговидача, Центр проводитиме різні цікаві заходи. Ми вже створили сторінку Центру у Фейсбуці.
* * *
Бібліотекарем Центру призначена Олена Терещенко. Вона з ентузіазмом взялася за справу, впорядковує фонд, веде сторінку у Фейсбуці, готується до проведення різних заходів з читачами.
На цьому фото — пані Олена поруч з державним прапором Канади, біля стендів Центру, в руках тримає томи Британської Енциклопедії.
24 вересня Канадсько-Український бібліотечний центр відзначає своє 20-річчя. В новому приміщенні, оновленому форматі. Центр діє і запрошує всіх цінителів красного письменства, дослідників нашої історії, всіх бажаючих читачів.
Подяка українцям Канади
Днями газета «Світ-інфо» отримала посилку книг від українців Канади, з Торонто. Конкретніше — від Суспільної Служби України. Це цікаві україномовні видання діаспори, зокрема, багатотомна «Енциклопедія українознавства», що виходила у 40—80—ті роки під редакцією професора В. Кубійовича. Щира вдячність за подарунок Суспільній Службі України, насамперед її голові — багаторічній читачці газети пані Ірині Ващук. Всі книги передано у Центральну міську бібліотеку ім. Коцюбинського, в її Канадсько-Український центр.
Петро АНТОНЕНКО,
редактор газети «Світ-інфо», м. Чернігів, спеціально для видання
